прощавай, зненацька, не туди
ще й над усе спотвореного світу
неначе полюс круглого магніту
плекатиме надії вазелін

щось забагато рими лине голос
в грайливім творчім мерехтінні слів
ще й журавлі курликають поволі
в оточенні ненавісних слонів

а я пішов і думкою суворий
сьогодні завтра кожен день колись
світи мій місяць- се туман стелись
як бурунці звитяжніїї на морі

* * *

в світах любви невірнії комети
спотворені, мов кривда з берегів
борги за газ з майданського намету
колись сьогодні завтра повсякчас