Тут тихо навіть так,
Хоч цвях собі встроми.
Ніхто не журить, з’їхав дах
Нема вже «я», є «ми»
Лоскоче дух мені розпалене багаття.
Зелене порося –
Нема нічого. Вся.
Розбіглися поміж людьми мов мишеняття.
Колись ми знову станемо людьми.
До сторони зворотної пітьми,
А зараз мріємо лиш про зачаття
Як в лісі новородженні зайчаття.
І ніжно давим мушлю чобітьми.
Аж страшно робиться
І ну козла доїть.
Як в книзі сказано: «Читайте та ідіть»
Левадами та манівцями.
Малюйте, діти, більше олівцями.
Фломастери – на потім залишіть.
Немає коментарів:
Дописати коментар