December 26, 2013
Строка та вигадка буття,
що п'є сократову цикуту
не стій навпочіпки взуття
ми й так недолею роззуті
писати в темноті в блокніт
в вікно виглядувать сусідку
підвалу голого чужого
прийдешню злизувать решітку
Натужні примхи каяття
Все почалося з мишеняти
Йому отруту підкидати
Мені приснився той раджа,
що арії привів до хати
А я чекаю тут трамвай,
а ти пизду понамивай
Кричить нам вголос наша мати:
"Бігом, любєзныє, додому"
Достав уже дражнити гнома
Да каждый день, да по стиху.
С тобой воочию любились,
Как струи крови по снегу.
Какое небо голубое,
а за плечами - тлен да сырость.