October 8, 2013
* * *

Сідай отут, де ти сидів колись,
Де воду змутив спрут, де кровожерна рись.
З дощу зіщулились – мов листя на грибі.
Твоя надмірна злість показує кишки.
Вживає далебі, затулює мішки,
З нявкучим котеняттям на боби.

Хтось непотрібний за вікном
Стояв, кохання вимагав.
І все на потім залишив,
І все казав собі, казав:
Ні за що битись, нічим ділитись…