November 4, 2013
Я заварив - тобі даю.
Пройдемо кілометр пішки.
В розгорнуту долонь твою
волів би я присісти трішки.
Я заварив - тобі даю.
Пройдемо ще півкілометру пішки.
В свою долоню подою,
вологий слід залишу в ліжку.
І йдем сюди, до твого столу,
Чимдалі бублики ковтать.
Твій чай з тринітротолуолу
Уже готовий вибухать.
Ми отроки своїх судьби.
Насеться в ніч моя планета.
Об край небесної труби
Порізав ти свого намета.
І дощ тече - то ллє вода
Повз дірки праведних ілюзій.
На припічок, на провода
І, врешті-решт, - мені на пузо.
Ти завари мені води,
Так щиро - щоб мені замало.
Рукою завчено води,
Та підіймай моє забрало.
Забрало що? І се, і те,
І онде те, і цього трішки.
Мій друг, допий своє мате,
і знову кілометр пішки.