Стою і бачу – ходить квач
Трясе своєю бородою
Всіх попереджує: «От Бач»
Цей світ, окрадений імлою
Занурений в нудьгу та плач
Нам обіцяє літа спомин
От і бери його й фігач
Ти до зими почистив комин?
Позбувся надлишку нестач?
І так волає він і ходе.
І бога просить зарплатню
А я дивлюсь на теплоходи
Та щось ганебнеє роблю.
Ну хай буде і сад, і річка,
і гра в постільне доміно
Бо твого носа запальничка
Чимдалі проситься на дно
Пітніти разом, бить на спомин.
Ти до зими почистив комин? –
Підвів натружений стегач.
Обабіч пліч його пробач.
Доречі, буде Соломія
У Бугайова – світ воліє.
Немає коментарів:
Дописати коментар